Тимотей Бордуляк

Тимотей Гнатович Бордуляк

1863 – 1936

У 1905—1936 роках парох села Великий Ходачків.

 Народився 2 лютого 1863  року в сел Бордуляки Бродівського повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія)  у селянській родині Гната та Єви Бордуляків.

Початкову освіту здобув у народній школі   в селі Станіславчик, де вчився 6 років, при цьому щодня долав пішки 4 милі густим лісом. Одного разу разом з групою старших хлопців дорогою додому взимку злякались завивання вовка — як наслідок втратив свідомість, впав на край дороги. Тимотея, який захворів, врятували: спочатку за ним саньми приїхав родич, а потім «доморобна лікарка» зі Станіславчика за допомогою зілля, коріння тощо; — але він пропустив один рік навчання.

Згодом навчався в єдиній на той час в Галичині Ллвівській українській гімназії  (серед його вчителів був Григорій Цеглинський, Даміян Гладилович), яку закінчив 1884 року. За спогадами о. Тимотея, навчався у Львівській духовній семінарії (за іншими даними, закінчив богословський факультет Львівського університету).  У 1888 році Тимотей Бордуляк закінчив університет, одружився з Антоніною Косович із відомого священичого роду, висвятився на священика, дістав право вчителювати у школі та у липні поїхав на парохію в село Утіховичі Перемишлянського повіту. До парохії входили три села, три церкви й школа. Незважаючи на великий обсяг душпастирської праці, переклав та надрукував в газеті "Діло"  1890 року повість Івана Тургенєва  «Годинник» ("Часы"). У березні 1890 року о. Тимотей переїхав працювати на парафію в Голгочі, що на Підгаєччині, а оселився з родиною у сусідньому селі Заставці.

Висвячений на священика, був ним, також і вчителем у селах Західної України: Утіховичах Перемишлянського повіту, Заставцях на Підгаєччині, Городищі, Великий Ходачків (у 1905—1936 роках), з 1930 - року – в селі Забойки. Брав активну участь у діяльності "Просвіти", громадському житті. Організував початкові школи з українською мовою навчання в селах Носівці та Городище. Мав великий авторитет серед простого народу та священства. Був обраний Ординаторським шкільним комісаром, містодеканом Козівського деканату, радником Митрополичої Консисторії. Під час Голодомору 1932-1933 років у Радянській Україні разом з Івнною Блажкевич організував збір збіжжя на допомогу голодуючим.

Наприкінці 1935 року, ідучи на уроки в сусіднє село Забойки, де вчителював у початковій українській школі, отець Тимотей простудився і дуже захворів. 16 жовтня 1936 року він відійшов у вічність. У день похорону падав дощ. Але провести пароха в останню путь прийшло багато людей, навіть з навколишніх сіл і міст. Поховали його у Великому Ходачкові в сімейному гробівці.

Сім'я

Дружина — Антоніна Косович з відомого в Галичині роду священнослужителів (за даними щоденника о. Тимотея, її матір була у шлюбі з парохом Підгайців о. Петром Кузиком). Подружжя мало 4 дітей — Тит, Наталя, Віктор, Марія. Родина часто відчувала матеріальну скруту, через що доводилося постійно займатися домашнім господарством. Це спричинилося до тривалої перерви в літературній діяльності о. Тимофія.

Внуки:

Бордуляк Тимофій Вікторович — український громадський та політичний діяч. Голова Дрогобицької міськрайонної організації Товариства «Просвіта» імені Шевченка, член обласної організації Товариства (1990—1992). Член організаційного комітету зі спорудження пам'ятника Тарасові Шевченкові в Дрогобичі (1991). Заступник голови Дрогобицької «Просвіта» (1992—2017). Очолював Координаційну раду Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини та був членом її президії.

Бордуляк Нестор Вікторович (1938—2019) — громадський діяч, голова стрийської «Просвіти», член СК СР Вигода, член Наглядової ради фонду громад «Рідня». Один з засновників клубу української греко-католицької інтелігенції Стрийщини.