Микола Мельник

 Народився Микола Мельник 20 листопада 1875 року в селі Довжанка біля Тернополя у селянській родині. Батько — Ілько, а мама — Марія з родини Садовських. Родина матері була заможною та освіченою.

 ЇЇ брати Омелян та Володимир Садовські досягли певного становища у суспільстві: перший став учителем фізики у тернопільській гімназії, другий — професором Богословської академії у Львові. За цими талановитими родичами і тягнувся кмітливий небіж.

Початкову освіту Микола Мельник здобув у народній школі у рідному селі. За порадою дядька Володимира Садовського у 1890 р. Микола став учнем I класу польської гімназії у Тернополі. Упродовж восьми років Микола Мельник успішно вивчав грецьку, латинську, українську, німецьку та польську мови, математику й фізику, історію, релігію та природознавство й у 1898 р. склав іспит зрілості.

Після закінчення середньої школи Микола Мельник, згідно з конституцією Габсбурзької монархії, став до військової служби, яку відбув в місті Трієсті, тодішній великій морській базі збройних сил Австро-Угорщини на побережжі Адріатичного моря.

У 1899 р. Микола Мельник вступив на природничий відділ філософського факультету Віденського університету, де особливу увагу приділяв вивченню ботаніки, зоології, мінералогії та геології. Ботаніку студіював у відомого австрійського вченого Ріхарда фон Веттштайна.

В роки навчання в університеті стає активним членом віденського культурологічного товариства українських студентів «Січ». Віденська «Січ» була перша  народна організація, заснована українськими студентами з Галичини, які навчалися у Відні. Її метою була організація студентського життя, поширення української ідеї та об’єктивної інформації серед студентів-слов’ян про етнічну несхожість українців з росіянами, будування національної свідомості та протистояння з московитами.

Віденський період від значений у його біографії досить суттєвою деталлю — парохом місцевої греко-католицької церкви Св. Варвари був рідний дядько Володимир Домет Садовський. Його всебічна допомога сприяла студіям племінника. Сучасники запам’ятали місцевого пароха як дбайливого опікуна молоді, в помешканні якого завжди могли знайти харч та нічліг особливо потребуючі студенти.

Педагогічна діяльність

 Безсумнівно, що після закінчення університетських студій Микола Мельник мав серйозні, багатонадійні плани щодо наукового росту й університетської посади, але, зважаючи на обставини, змушений був застосовувати свої значення на педагогічній ниві, яка стала справою всього подальшого життя.

Після закінчення університету, у 1904 році Микола Мельник розпочав педагогічну працю у польській гімназії в Перемишлі, одночасно викладаючи природознавство в Українському інституті для дівчат. Це була перша в Україні жіноча середня школа з українською мовою навчання, яка на цей час уже завоювала собі авторитет і популярність серед української громадськості не тільки в Перемишлі, а й далеко за його межами.

У цей же час вчений самовіддано займається розвитком українського шкільництва, стає засновником і членом Головної ради Учительської громади – організації, котра опікувалася українськими гімназіями. Активно працював у товаристві «Просвіта», за що був нагороджений грамотою в 1903 р.

Згодом його переведено до тернопільської гімназії, а 29 серпня  1906 р. переїхав до Львова його призначено сталим учителем ботаніки, фізики й математики у філії Академічної гімназії. 14 липня 1910 р. здобув звання професора гімназії.

Щорічно під час канікул він брав участь у наукових подорожах Галичиною, зокрема в антропологічноетнографічних експедиціях під управою відомого антрополога Федора Вовка.

З початком Першої світової війни як підданий австро-угорської монархії Микола Мельник був мобілізований до діючої армії та відправлений на Східний фронт. 23 березня 1915 р. під Перемишлем потрапив у полон. Перебуваючи в таборах у Симбірську, Уфі, Челябінську, знаходив можливість багато читати, провадити етнографічні спостереження. До Львова повернувся в 1918 р. й відразу відновив працю у філії Академічної гімназії, де вчителював до 1935 р.

 У липні 1921 р. був запрошений викладати мінералогію, геологію та ботаніку на природничо-математичному відділі філософського факультету Українського таємного університету. Невтішна справа, пов’язана з офіційним дозволом польського уряду на відкриття самостійного українського університету у Львові, змусила свідомих українців відповідно реагувати і створити курси вищої освіти для підготовки молоді.

У липні 1921 р. після студентського з’їзду було прийнято рішення організувати приватний університет. Микола Мельник був запрошений на природничо-математичний відділ викладати мінералогію, геологію та ботаніку. Університет тривалий час існував за рахунок пожертв свідомих громадян і безкорисливої праці педагогів. Переслідування польської адміністрації змушувало викладачів і студентів переховуватися, провадити нелегальні зібрання, тому сучасники називають цей університет таємним. Свої лекції Микола Мельник часто читав у власному помешканні на вулиці Яна Тарновського, 9 (нині генерала Мирона Тарнавського).

24 жовтня 1935 р. кураторія Львівського шкільного округу повідомила про рішення перевести професора державної української гімназії Миколу Мельника на емеритуру (пенсію). Однак він продовжив педагогічну діяльність у жіночій гімназії сестер Василіанок. Перша в Галичині української приватна дівоча гімназія працювала за дорученням митрополита Андрея Шептицького.

Приватна жіноча гімназія сестер Василіянок у Львові була однією з найстаріших середніх шкіл міста. Це унікальна школа, яка виховала сотні українських дівчат, дала їм глибоку освіту і підготовку до вступу у вузи, заклала основи громадянського виховання. Микола Мельник велику роль відіграв у патріотичному вихованні української молоді.

У вересні 1939 р. Львів перейшов під контроль сталінського режиму. Радянська влада запровадила нові порядки в усіх сферах діяльності: ліквідовано всі просвітні та наукові установи, натомість засновано інституції, що підпорядковувалися Академії наук або ж Народному комісаріату освіти УРСР. Микола Мельник отримав посаду викладача біології і хімії у Львівській школі № 6 та одночасно працював консультантом у міському методичному кабінеті.

Під час німецької окупації працював фітопатологом на Станції захисту рослин Хліборобської палати Генерального губернаторства, де вивчав хвороби сільськогосподарських культур та розробляв методи боротьби з ними.

Після закінчення Другої світової війни Миколу Мельника прийняли на кафедру нижчих рослин біологічного факультету Львівського державного  університету ім. І. Франка, а в 1948 р. йому присвоєно вчене звання доцента без захисту кандидатської дисертації..

Від 1949 р. завідував кафедрою ботаніки й дендрології Львівського лісотехнічного інституту, викладав ботаніку.

Наукова діяльність вченого

Важлива сторінка у біографії Миколи Мельника пов’язана з Науковим товариством імені Шевченка.

У 1906 р. переїхавши до Львова, Микола Мельник поринає у наукову діяльність. Налагоджує тісні контакти із природознавцями Іваном Верхрацьким, Володимиром Гнатюком і Юрієм Полянським, які на той час уже були членами НТШ.

14 травня 1909 року Микола Мельник стає членом НТШ. У 1920 р. був обраний дійсним членом Математично-природописно-лікарської секції. Секція була ключовою науковою структурою Товариства, яка об'єднувала вчених точних, природничих (біологія, географія, хімія, фізика) та медичних наук, організовувала з'їзди, публікувала праці та сприяла розвитку української науки.

 Передовсім Микола Мельник відзначився в організації спеціальної фізіографічної комісії, яка має на меті проводити природознавчі дослідження.

Результат її діяльності  – зібрано величезну кількість експонатів. У 1927 р. створено Природничий музей НТШ. Його експозиція вміщала зоологічну, палеонтологічну, антропологічну, геологічну збірки. Експонати комплектувалися переважно самими ж членами НТШ. Зараз значна їх частина міститься у Львівському природознавчому музеї НАН України.

Виставка «Український народ, його життя і праця» була розгорнута у приміщеннях Природничого музею НТШ з 1 до 22 грудня 1935 р. Експозиція, в якій було зібрано в одну цілість матеріали з усіх українських етнічних територій, по ділених між чотирма державами, продемонструвала рівень українознавчих знань і викликала особливе зацікавлення у суспільстві.

У Природничому музеї НТШ працювали лабораторії із різних природничих галузей. Тут українські вчені могли підвищувати свій науковий рівень. Микола Мельник керував роботою лабораторій з мінералогії та геології, ботаніки.

За заслуги в розвиткові української науки у 1923 р. він входить до складу Президії НТШ як представник природничого відділу.

На ІІ з’їзді українських природознавців і лікарів, що відбувся у 1927 році у Львові, він виголосив звернення «Про організацію фізіографічних дослідів», котре було згодом надруковане. Апелюючи до патріотичних почуттів громадськості, М.Мельник закликав найширші кола української інтелігенції – вчителів, науковців, священників – взяти участь у систематичному дослідженні природи України та всебічному представленні її в музеї.

У 30-х роках Фізіографічна комісія, очолювана Миколою Мельником, активно розгорнула природо-охоронну роботу. Хоча природоохоронні питання в той час ще не були такими актуальними, як тепер, члени НТШ гостро відчували потребу збереження природи нашого краю.

Найважливішим заходом, проведеним комісією у цій ділянці, стало утворення у Карпатах на землях греко-католицької метрополії Кедрового заповідника «Горгани». 12 серпня 1934 року відбулося урочисте відкриття кедрового заповідника, на якому був присутній митрополит Андрей Шептицький, науковці, численні гості.

Згодом його передбачалося розширити і перетворити в Український національний парк. У заповіднику проводились наукові дослідження, в котрих брав участь і Мельник.

Сьогодні Природний заповідник "Горгани" - це природоохоронна, науково-дослідна установа. Основне його завдання: охорона і збереження природних комплексів та об‘єктів, проведення наукових досліджень і спостережень за станом природного середовища, опрацювання природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань.

У заповіднику розташована  одна з частин Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи».

Наукові видання

На початку ХХ ст. відбуваються відчутні зміни у викладанні природничих предметів у середніх школах. Бурхливий розвиток фізики, хімії та астрономії, наукові відкриття, що змінили світогляд людини, вимагали рішучого оновлення навчальних програм. Зросли вимоги і до змісту підручників. У шкільній системі Австро-Угорщини перші підручники українською мовою видавалися для єдиної тоді Академічної гімназії у Львові.

У 1911 р. накладом Педагогічного товариства видано перший підручник Миколи Мельника «Мінеральогія і геологія для середніх шкіл». Книга обсягом 159 сторінок з ілюстраціями і геологічною картою Галичини написана на основі здобутих знань і власного наукового досвіду.

У 1938 р. вийшла  «Ботаніка», яка відрізнялася від своїх попередніх підручників. Тут вміщено новітній матеріал з анатомії і фізіології рослин, геоботаніки, описано цікаві природоохоронні об’єкти в Галичині, подано методичні вказівки до лабораторних робіт.   

У 1914 р. Микола Мельник підготував ґрунтовну наукову працю з мінералогії "Методи визначення породотвірних мінералів", яку подав до Львівського університету як дисертацію на здобуття докторського ступеня. Однак не захистив її, бо влітку почалася Перша світова війна, яка на тривалий час перервала його педагогічну і наукову діяльність.

  У 1922 році Микола Мельник видає другу і найважливішу наукову працю "Українська номенклатура вищих рослин". Це фундаментальна праця була результатом багаторічної роботи. Обсяг 356 сторінок. Для кожної з рослин поряд з латинською назвою подано по декілька українських народних назв з різних регіонів України.

Учений зафіксував 61 назву на означення слова картопля.

 Серед них: баґаляс, балабанка, бараболя, бульбан, ґруля, землянка, мандибура, тромпак та багато інших.

У 1925 р. НТШ почало видавати «Збірник фізіологічної комісії»  - перший західноукраїнський часопис з природознавства, присвячений питанням географії, геології, біології. Його незмінним редактором був Микола Мельник. Він автор ряду статей у збірнику, зокрема з історії науки. З 1925 по 1938 рік було видано сім випусків «Збірника фізіографічної комісії НТШ».

 Також брав участь у складанні таких фундаментальних видань НТШ, як «Атлас України і сумежних земель» (1837 р.) за редакцією Володимира Кубійовича. Це фундаментальна праця, що стала символом української картографічної школи та відображала прагнення до національного самовизначення, показуючи весь український світ на картах.

Мельникові належить розділи про рослинність України, а також оригінальні карти розповсюдження основних рослинних формацій на всій території проживання українського етносу.

Микола Мельник своєю невтомною, подвижницькою працею слугував одній меті — розвиткові національної науки в ім’я українського народу.

Помер Микола Мельник 6 серпня 1954 року на 79-ому році життя. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі у родинному гробівці його дружини (через стежку від могили Івана Франка.

Матеріал взято з краєзнавчо-пошукової роботи учнів Довжанківського ліцею під керівництвом вчительки історії Марії Степанівни Долішньої.