Підгороднянська громада
Тернопільська область, Тернопільський район

У Почапинському ліцеї вшанували пам'ять загиблих випускників

Дата: 22.05.2024 17:04
Кількість переглядів: 31

Фото без опису
 
Війна... Скільки страждань, горя, болю, гіркоти і смертей несе її холодний подих. «Рускій мір» спалює на своєму шляху все, що ми любимо і цінуємо, все, чим пишаємося. Рашисти вбивають дітей і стареньких, руйнують наші міста і села, долі людей, їхні мрії і плани.
За право жити, бути українцями, за майбутнє України віддають життя кращі сини і доньки нашої держави. Серед них, на жаль, є і наші земляки.
Сьогодні громада, рідні і близькі загиблих, учнівська спільнота та педагоги Почапинського ліцею зібралися на урочисту лінійку-реквієм, щоб вшанувати пам'ять п’ятьох випускників, які героїчно загинули, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави:
Фото без опису
Капчур Андрій Володимирович, с. Забойки. Випускник 1998 року.
Призваний до лав ЗСУ у серпні 2014 року. Був оператором-навідником на БМ ІІ 351 «Лора». Воював під Попасною, потім на опорному пункті «Валера» (висота 307,5) поблизу села Санжарівка у районі Дебальцевого. Там і загинув 25 січня 2015 року.
1 березня 2016 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
26 серпня 2022 року Андрію Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин Тернопільської області».
Так співпало, що саме сьогодні, 22 травня, Андрію Володимировичу Капчуру мало б виповнитися 44 роки, та в нашій пам’яті йому назавжди буде 34..
 
Фото без опису
Завада Михайло Йосипович, село Драганівка. Випускник 1997 року.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну став на захист країни. Був стрільцем 68 ОЄБр. Загинув 22 квітня 2022 року поблизу села Богоявленка на Донеччині.
17 червня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Назавжди 40…
 
Фото без опису
Мудрий Ярослав Володимирович, село Почапинці. Випускник 1987 року.
Служити пішов за контрактом, був головним сержантом стрілецького взводу.
Загинув 9 липня 2022 року у місті Часів Яр на Донеччині.
9 січня 2023 року за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
22 серпня 2023 року Ярославу Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
29 серпня 2023 посмертно нагороджений «Хрестом Героя» - відзнакою, яку започаткували побратими з 24 ОМБр імені короля Данила спільно з Всеукраїнським об'єднанням «Ми Українці».
Назавжди 50…
 
Фото без опису
Головко Володимир Леонідович, село Почапинці. Випускник 1999 року.
Учасник АТО. В перші дні повномасштабної війни - 28 лютого 2022 року призваний на військову службу. Загинув 9 липня 2022 року у місті Часів Яр на Донеччині.
9 січня 2023 року за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Назавжди 41…
 
Фото без опису
Прищ Олег Миколайович, село Драганівка. Випускник 2004 року.
Став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну. Молодший сержант 68 ОЄБр, командир відділення взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту.
Загинув 24 січня 2023 року поблизу населеного пункту Павлівка на Донеччині.
5 грудня 2023 року нагороджений «Хрестом воїна-єгеря» І ступеня (посмертно).
8 грудня 2023 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Назавжди 36...
 
Ці стіни пам’ятають їх слухняними і бешкетниками, радісними і засмученими. Вони могли б розповісти безліч історій про кожного з них, про їхні успіхи і невдачі, про перше кохання, про справжню дружбу. Але сьогодні вони мовчали і разом із нами оплакували своїх вихованців.
Вони хотіли б зустріти їх живими на шкільних святах їхніх дітей чи онуків, або на зустрічах із однокласниками. Але тепер про них нагадуватимуть лише меморіальна дошка і пам’ятний стенд.
А в нашій пам’яті вони назавжди залишаться мужніми Героями, які без вагань стали на захист своєї держави, на захист мирного неба над нами.
Низький вам уклін, дорогі наші захисники, і світла пам’ять...


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано