Біль, який ніколи не вщухне

 

У 1985 році родина отримала житло в Тернополі, але в Забойки приїжджали часто, тож зв’язок із малою батьківщиною не обірвався.

Навчався Дмитро в тернопільській школі № 26; закінчив Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука за спеціальністю «Столяр по виготовленню художніх виробів з деревини»; працював у фірмі «Ексінтер» у Тернополі.

Через рік Дмитра призвали до армії . Служив у Кам’янці-Бузькій у протитанковій артилерійській бригаді, був командиром машини 9п149 (штурм).

Після служби в армії працював на будовах Київщини.

Четвертого серпня 2014 року Дмитра Заплітного мобілізували в Мукачівську 128 гірсько-піхотну бригаду, де він разом із односельцем Андрієм Капчуром проходив навчання.

Наприкінці серпня хлопців відправили в зону проведення АТО. Дмитро воював в багатьох гарячих точках. Загинув 28 січня 2015 р. під час мінометного обстрілу позицій підрозділу в районі м. Дебальцеве Донецької області. Поховали молодшого сержанта Дмитра Івановича Заплітного в рідних Забойках 4 лютого.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Дмитра Заплітного посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

21 вересня 2015 року на фасаді Тернопільської ЗОШ № 26, де навчався Дмитро, відкрили пам’ятну дошку. У тому ж 2015 році йому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».