Сьогодні Україна офіційно вшановує пам'ять Героїв Небесної сотні
За те, що хотіли жити у вільній країні, за те, що хотіли жити у своїй країні, вони віддали найдорожче — своє життя.
Серед Героїв Небесної сотні — шестеро наших земляків: Олександр Капінос, Устим Голоднюк, Назар Войтович, Василь Мойсей, Ігор Костенко і Тарас Слободян.
До слова, Тарас Слободян був мешканцем нашої громади. Його родина проживає в с. Підгородне.
Вічна пам’ять Героям… Пам’ятаймо їхній подвиг!
Олександр Капінос народився 10 березня 1984 року в селі Дунаїв Кременецького району. Був активістом ВО «Свобода». У 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти мовного закону.
Ті, хто знали Олександра Капіноса з Кременеччини розповідають, — він загинув з вірою в те, що справи його будуть продовжені і Україна пишатиметься своїми синами.
Закоханий в Україну, її мову і культуру. Ініціатор створення пам’ятника Шевченку в рідному селі, перший, хто виступив за зняття радянської символіки у рідному селі; створив спортивний клуб і власним коштом та силами облаштовував його. А ще — співав у хорі й організував гурток зі співів. Грав на баяні, гітарі, бандурі, знав і збирав українські пісні…
З початку Революції Гідності був на Майдані, належав до сотні «Волинська Січ». За незламний дух мав псевдонім «Кремінь».
Ввечері 18 лютого 2014 року отримав поранення голови від вибуху гранати під час атаки силовиків біля барикади поблизу Будинку профспілок.
— На майдан Сашко їздив періодично кілька разів. Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, — каже його друг Михайло Згар. — Йому пробили артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер.
Після надзвичайно важкої та тривалої операції прийшов до тями, але травма була надто складною. Вранці 19 лютого серце Героя зупинилося. Поховали його у рідному селі. Сашкові було всього 29…
Олександрові Капіносу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
У рідному селі збудували пам’ятник Герою, а його іменем назвали рідну школу.
Устим Голоднюк – 19-річний юнак зі Збаража був вбитий пострілом снайпера у голову на вул. Інститутській 20 лютого. Хлопець якраз разом з товаришами повертався, щоб забрати поранених.
Снайперська гуля наскрізь прошила ООНівську блакитну каску хлопця. В його честь відкрили меморіальну дошку на фасаді рідної школи відкрили музей, куди передали його особисті речі. Міська рада присвоїла Устиму звання почесного жителя міста Бережани (посмертно).
Назар Войтович – наймолодший Герой Небесної сотні. Загинув на Майдані 20 лютого. 17-річний юнак приїхав на Майдан зранку «кривавого четверга» і пробув лише годину, загинувши від кулі снайпера.
Завжди привітний, доброзичливий, співчутливий, інколи — замріяний, заглиблений у свої потаємні думки – таким залишився у пам`яті рідних і друзів наймолодший герой Небесної Сотні Назар Войтович із с. Травневе на Збаражчині.
Назар навчався на третьому курсі Кооперативного коледжу в Тернополі на відділенні дизайну, обожнював живопис. Усі його роботи мали український дух: любив зображати на них калину, тризуб чи козаків.
Увечері 19 лютого він вирушив до Києва. То була його перша й остання поїздка. Хлопець пробув на Майдані близько трьох годин. Зранку 20 лютого в розпал кривавих подій на Інститутській він загинув. Йому було всього 18…
Рідні кажуть, не поїхати на майдан Назар просто не міг. Життєлюбний і талановитий хлопець не лише зацікавлено вивчав історію рідної країни, він хотів цю історію будувати.
Назарію Юрійовичу Войтовичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.
У рідній школі Героя відкрили музей Героя Небесної сотні, де зберігаються речі, які були з ним на Майдані.
Василь Мойсей народився 22 березня 1992 року. Приїхав на Майдан у Київ разом зі своїми побратимами в ніч з 18 на 19 лютого. Вранці 20 лютого на Інститутській вулиці у нього влучив снайпер. Хлопця не врятувало те, що він був у цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі кровоносні судини. Помер хлопець у 17-й лікарні Києва від вогнепального поранення у грудну клітину.
Василь Мойсей – родом з села Зубрець, Бучацького району. Його поховали у Луцьку, де він жив і навчався останні роки. Міська рада присвоїла Василю звання почесного жителя міста Луцьк (посмертно).
Ігор Костенко, 22-річний активіст Майдану був студентом-географом, спортивним журналістом і редактором української Вікіпедії. Був убитий 20 лютого в районі Жовтневого палацу. За словами його друга Володимира, який переносив тіло Ігоря, його ноги були побиті «так що їх можна було зав’язати на вузол».
Хлопець – родом з села Зубрець Бучацького району. Ігоря Костенко було посмертно визнано кращим вікіпедистом та освітянином року.
Тарас Слободян народився 10 грудня 1982 року. Проживав у Підгородньому. Йому завжди буде 31… Згадайте і помоліться!
Чуйний, добрий, справедливий – так про Героя Небесної Сотні з Тернополя Тараса Слободяна згадують рідні і друзі. Працював у Тернопільському національному економічному університеті.
У грудні 2013 року перебував на Майдані Незалежності у Києві, був активним учасником Революції гідності. Наприкінці грудня 2013 року був викрадений з Майдану і закатований на Сумщині.
Його тіло знайшли 1 березня 2014 року у лісосмузі на околиці міста Суми, зі слідами численних побоїв. Точної дати смерті встановити не вдалось.
Поховали Тараса Слободяна 5 березня 2014 року у Тернополі на Микулинецькому кладовищі.
Йому був лише 31 рік…
Згідно з Указом Президента України, Тарасу Слободяну присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
